Придбання майна у процедурі банкрутства часто здається простим та зрозумілим механізмом набуття таких основних засобів як цілісний майновий комплекс (ЦМК), окремо визначене нерухоме майно, обладнання, транспортні засоби тощо.
Одночасно із цим вказана процедура придбання та оформлення права власності містить значну кількість тонкощів та особливостей придбання зазначеного майна. Необхідно також враховувати, що зазвичай така процедура характеризується існуванням неодмінного конфлікту її учасників.
На наше переконання найоптимальнішим шляхом є попередня підготовка будь-якого майна до продажу, а також обов’язковий правовий контроль певної частини процедури банкрутства зі сторони потенційного покупця для подальшої безпечної купівлі вказаного майна. Також слід зауважити про те, що глибоке та ґрунтоване дослідження предмету купівлі, безпосередньо банкрута, а також процедури в цілому, дозволяє встановити наявність як прямих так й потенційних ризиків набуття майна у власність.
Вказані висновки ґрунтуються на розповсюджених випадках коли порушення процедури банкрутства та/або дефекти права власності на майно та/або особливості правового статусу банкрута або його кредиторів, які не були встановлені вчасно, можуть призвести до оскарження процедури торгів, скасування набутого права власності та виникнення внаслідок цього збитків у покупця.
У використанні недоліків процедури можуть бути зацікавлені як правоохоронні органи, так й будь-які суб’єкти господарювання, у тому числі особи незадоволені результатами аукціону.
Крім того, наш широкий досвід дозволяє дуже ретельно аналізувати правову процедуру, яка часто пов’язана із технічними особливостями виникнення та зміни права власності, перспектив його використання, а також потенційних ризиків, які не є очевидними для осіб, що не володіють відповідними знаннями.
