КІК і автоматичний обмін інформацією: що податкова вже знає про Вашу іноземну структуру

Держава отримала інструменти для контролю

Донедавна правила про контрольовані іноземні компанії, надалі за текстом – «КІК», працювали в Україні здебільшого як декларативний обовʼязок. Норма існувала, звітність подавалася, але в контролюючого органу бракувало інструменту, щоб перевірити повноту поданих звітів та інформації, яка у них міститься. Резидент, який не повідомив про частку в кіпрській, естонській чи польській компанії, мав високі шанси залишитися непоміченим.

Такий стан речей закінчується. Приєднання України до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (CRS MCAA) і запуск відповідного механізму у ПК України, надали Державній податковій службі те, чого раніше не було: незалежне зовнішнє джерело даних про іноземні рахунки українських резидентів.

Тепер обов’язок декларувати КІК і фактична здатність держави перевірити виконання цього обов’язку можуть бути зіставлені. Саме тому питання, яке ще два роки тому звучало як теоретичне, сьогодні стало питанням управління конкретним ризиком.

Хто є контролюючою особою за правилами КІК

Правовою основою є ст. 39-2 ПК України, яка контролюючою особою визнає фізичну або юридичну особу – резидента України, яка є прямим або опосередкованим власником (контролером) іноземної юридичної особи або утворення без статусу юридичної особи.

Можна вважати класичними критерії контролю:

• володіння часткою понад 50% у капіталі іноземної компанії;
• володіння часткою понад 10% за умови, що сукупна частка резидентів України в цій компанії становить 50 і більше відсотків;
• фактичний контроль над іноземною компанією, який здійснюється окремо або разом з іншими резидентами України — пов’язаними особами, незалежно від формального розміру частки.

Останній критерій є відверто найнебезпечнішим і найменш зрозумілим для бізнесу та правозастосування, оскільки не є формалізованим (чітко визначеним). Фактичний контроль не потребує запису в реєстрі, він встановлюється за сукупністю ознак: право надавати обов’язкові вказівки органам управління, право розпоряджатися банківським рахунком компанії, наявність довіреності на строк понад один рік без обмежень щодо здійснення операцій, участь у переговорах щодо укладення правочинів від імені компанії тощо. Перелік існуючих ознак наведено безпосередньо у ст. 39-2 ПК України і з метою застосування його варто звіряти з чинною редакцією, оскільки норма неодноразово коригувалася, і я певний, у подальшому буде зазнавати постійних змін.

Водночас Кодекс містить два запобіжники, які варто використовувати у захисті. Положення п.п. 39-2.1.6 п. 39-2.1 ст. 39-2 ПК України не застосовуються до фізичної особи, яка виконує посадові обов’язки директора чи іншої посадової особи згідно зі статутними документами, а також до адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, трастових керуючих, протекторів і менеджерів фондів, які діють в інтересах юридичної особи з дотриманням належних професійних стандартів. І головне – обов’язок доведення того, що фізична особа здійснює фактичний контроль, покладається на контролюючий орган.

Практичний наслідок: конструкція «компанія записана на номінала, отже я не контролер» правового захисту не дає. Навпаки, наявність генеральної довіреності та підпису на банківському рахунку прямо працює як самостійна підстава для визнання резидента контролюючою особою.

Обов’язки контролюючої особи охоплюють два різні блоки:

1. Повідомлення про набуття або відчуження частки в іноземній компанії (подається протягом 60 днів з дня відповідної події);
2. Звіт про КІК і, за наявності підстав, включення скоригованого прибутку КІК до об’єкта оподаткування.

Це різні порушення з різними санкціями, наприклад подання звіту ніяк не звільняє від відповідальності за неподане повідомлення.

Що саме бачить ДПС завдяки CRS

Механізм автоматичного обміну закріплено у ст. 39-3 ПК України, яка зʼявилася на підставі Закону України від 20.03.2023 №2970-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки». Вимоги щодо застосування Загального стандарту звітності CRS фінансовими агентами набрали чинності з 01.07.2023 року.

Перший взаємний міжнародний автоматичний обмін ДПС України здійснила станом на 30.09.2024 року. За його результатами Україна отримала інформацію приблизно від 50 іноземних юрисдикцій і направила дані до 51 юрисдикції. Обмін є щорічним і відбувається до 30 вересня року, наступного за звітним.

Важливо розуміти обсяг даних. У межах CRS передаються, зокрема:

• ідентифікаційні дані власника рахунку (імʼя, адреса, юрисдикція податкового резидентства, податковий номер, дата народження);
• номер рахунку та найменування фінансової установи;
• залишок або вартість рахунку на кінець звітного періоду;
• суми зарахованих процентів, дивідендів, надходжень від продажу фінансових активів.

Окремо принципове: для рахунків, власником яких є пасивна нефінансова організація (типова холдингова компанія без реальної операційної діяльності), розкривається інформація не лише про саму компанію, а й про контролюючих осіб – тобто про кінцевого бенефіціара-фізособу. Саме ця норма перетворює CRS з інструменту контролю за особистими рахунками на інструмент контролю за корпоративними структурами.

Перший цикл обміну був обмеженим: передавалися дані про нові рахунки, відкриті після 1 липня 2023 року, а також про рахунки фізичних осіб із залишком або вартістю понад 1 млн доларів США. Наступні цикли охоплюють ширше коло рахунків, а обсяг переданих даних щороку зростає. Розрахунок на те, що «мій рахунок замалий, щоб потрапити в обмін», з кожним роком втрачає підстави.

Хто насправді надсилає дані Україні

Перелік підзвітних юрисдикцій, який веде ДПС (оновлений 26.12.2025), охоплює 121 юрисдикцію, включно з усіма державами ЄС. Це перелік для цілей звітування українських фінансових агентів. Фактично ж Україна отримала дані приблизно від 50 юрисдикцій за 2023 рік і від 71 — за 2024-й. Розрив не є технічним: обмін активується двосторонньо, і присутність держави в переліку ДПС ще не означає, що вона надсилає дані Україні.

Дві юрисдикції, які мають важливе значення для структур українських резидентів, активували обмін з Україною нещодавно:

Австрія – інформація Федерального міністерства фінансів Австрії від 13.05.2025 на підставі постанови BGBl. II Nr. 82/2025: Україну включено і до переліку держав-учасниць за звітний період 2024, і до переліку держав, щодо яких зібрана за звітний період 2024 інформація підлягала передачі до податкового органу у 2025 календарному році;

Швейцарія – рішенням від 19.11.2024 Україну внесено до переліку партнерів автоматичного обміну зі статусом «reziprok» (взаємний обмін), чинність — з 01.01.2025. Швейцарські фінансові установи збирають дані з 01.01.2025, перший обмін — восени 2026 року. Для юрисдикції, яка традиційно вважалася найбільш конфіденційною, це принципова зміна.

Що передається — і що ні

Обсяг даних ПК України самостійно не визначає: п.п. 39-3.4.3 п. 39-3.4 ст. 39-3 ПК України відсилає до розділу I Загального стандарту звітності CRS. Фінансові агенти подають звіт про підзвітні рахунки щороку до 1 липня за попередній календарний рік.

Потоки дзеркальні, але не тотожні: Україна надсилає дані про рахунки нерезидентів в українських фінансових установах, а отримує – дані про рахунки українських резидентів за кордоном. В обох напрямах для пасивних нефінансових організацій розкриваються контролюючі особи.

У межах автоматичного обміну не передаються:

• окремі транзакції та їх призначення;
• контрагенти за операціями;
• рух коштів усередині звітного року.

Практичний наслідок: CRS працює як тригер, а не як доказова база. Розбіжність між отриманим залишком і задекларованим доходом дає підставу для запиту, а деталізацію ДПС отримує вже іншим каналом – обміном інформацією за запитом. Ключове питання для клієнта не «чи побачать», а «що вдасться пояснити».

Два різні режими доступу до даних

• дані CRS: п.п. 39-3.4.5 п. 39-3.4 ст. 39-3 ПК України забороняє контролюючому органу надавати інформацію про підзвітні рахунки будь-кому, зокрема правоохоронним органам, крім випадків надання такої інформації відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України – тобто канал існує;
• дані КІК: за абз. 4 п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у період воєнного стану вони не можуть бути витребувані чи передані правоохоронним органам і не можуть вважатися доказами у кримінальному провадженні.

Два масиви даних про одну й ту саму особу мають різний режим захисту, що можна вважати аргументом на користь того, щоб задекларувати структуру добровільно, а не чекати, поки її реконструюють із банківських даних.

CRS 2.0: діє з 1 липня 2026 року

Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2026 № 316 затверджено Зміни до Порядку застосування загального стандарту звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки. Ними імплементовано редакцію CRS 2.0, схвалену ОЕСР у 2023 році; підзвітні фінансові установи застосовують оновлені правила з 1 липня 2026 року. Ключові новації:

• сферу CRS поширено на рахунки, пов’язані з визначеними продуктами електронних грошей і цифровими валютами центральних банків;
• запроваджено поняття «Віртуальний Актив», «Відповідний Віртуальний Актив», «Підзвітний Постачальник Послуг щодо Віртуальних Активів», «Обмінна Операція»;
• у процедурах належної комплексної перевірки враховано ризики програм набуття громадянства або резидентства за інвестиції (CBI/RBI) та випадки множинного податкового резидентства;
• оновлено перелік інформації, яку фінансові установи збирають, перевіряють і відображають у звітності; XML-схему звіту доповнюють полями для нових категорій продуктів.

Для власників криптоактивів це означає, що логіка КІК і CRS поширюється й на віртуальні активи.

Мораторій на штрафи — це відстрочка, а не амністія

Перехідними положеннями ПК України (підрозділ 10 розділу XX) тимчасово встановлено, що з 1 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після місяця, у якому воєнний стан буде припинено або скасовано, до платників не застосовуються штрафні санкції за порушення, передбачені абз. 1 – 8 п. 120.7 ст. 120 ПК України. Аналогічно не застосовується адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення, пов’язані із застосуванням норм ст. 39-2 ПК України.

Тут закладено пастку, яку недооцінюють. Звільнення від відповідальності є умовним: воно діє за умови, що контролююча особа виконає невиконані обов’язки протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану. Якщо цей строк буде пропущено, звільнення втрачає силу, і санкції за весь період нараховуються в повному обсязі.

Масштаб санкцій за п. 120.7 ст. 120 ПК України може підкреслити ціну зволікання:

• неподання звіту про КІК – штраф у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного року;
• несвоєчасне подання звіту – 1 прожитковий мінімум за кожен календарний день, але не більше 50 прожиткових мінімумів;
• невідображення у звіті відомостей щодо наявних КІК або інформації, визначеної ПК України, – 3% суми доходу КІК або 25% скоригованого прибутку КІК за відповідний рік (більше з двох значень), але не більше 1000 прожиткових мінімумів за кожен факт;
• неповідомлення про набуття чи відчуження частки або про початок чи припинення фактичного контролю у встановлений строк, – 300 прожиткових мінімумів за кожний такий факт;
• неподання або подання не в повному обсязі документації з трансфертного ціноутворення чи інших копій первинних документів щодо КІК на запит контролюючого органу – 3% суми доходу КІК, але не більше 1000 прожиткових мінімумів;
• неподання звіту протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів), передбачених цим пунктом, – 5 прожиткових мінімумів за кожен день, але не більше 300 прожиткових мінімумів.

Варто зауважити, що сплата штрафу не звільняє від обов’язку подати звіт і підтвердні документи, передбачені ст. 39-2 ПК України. Найдорожчий елемент цієї конструкції – штраф 300 прожиткових мінімумів за кожен факт неповідомлення. Таким чином власник іноземної компанії, який жодного разу не подавав повідомлення, отримує такий значний штраф ще до того, як мова зайшла про звіт або сам податок.

Не менш важливо: мораторій стосується штрафів за звітність. Він не поширюється на податкове зобов’язання як таке. Якщо скоригований прибуток КІК підлягав включенню до об’єкта оподаткування, а податок не сплачено, це самостійне порушення іншої категорії, і пеня за ним нараховується за загальними правилами.

Окремо слід зважити на межу звільнення. Формулювання «абзацами першим – восьмим п. 120.7» охоплює лише чотири склади: неподання звіту, несвоєчасне його подання, невідображення у звіті відомостей та неповідомлення про набуття частки чи початок фактичного контролю. Поза межами мораторію залишаються санкції за неподання документації на запит контролюючого органу та штраф у 5 прожиткових мінімумів за кожен день. Цей висновок випливає з аналітичного тлумачення норми, а не пряме застереження закону, – але практичний наслідок однозначний: отримавши запит щодо КІК, розраховувати на мораторій не варто.

Є й зустрічний аргумент, який недооцінюють. Абзац 4 п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлює, що інформація та документи, отримані контролюючим органом відповідно до ст. 39-2 ПК України у період з 1 січня 2022 року і по останній календарний день місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, є інформацією з обмеженим доступом: вона не може бути витребувана чи передана правоохоронним органам на їх запит або в межах процедур КПК України і не може вважатися доказами у кримінальному провадженні у розумінні ст. 84 КПК України. Звітність, подана в межах цього періоду, отримує режим, якого не матиме звітність, подана після його завершення.

Три ризики, які часто недооцінюють

1. Постійне представництво замість КІК

Найпоширеніша помилка українського бенефіціара – вважати, що подання звіту про КІК вичерпує його податкові зобов’язання щодо іноземної компанії.

Слід підкреслити, таке спрощене розуміння, не зовсім вірне. Якщо іноземна компанія фактично управляється з території України – тут ухвалюються ключові управлінські рішення, тут перебуває особа, яка укладає договори й виконує основні функції, – контролюючий орган може кваліфікувати ситуацію як діяльність постійного представництва нерезидента в Україні з відповідним оподаткуванням прибутку в Україні. Такий підхід уже застосовувався адміністративними судами, зокрема у спорах щодо компаній, зареєстрованих у державах ЄС, де український резидент був єдиним фактичним керівником.

Ключова теза: сам факт подання КІК-звітності не спростовує наявності постійного представництва. Це паралельні, а не альтернативні режими.

Для оцінки цього ризику Верховний Суд сформував орієнтир: для визнання діяльності нерезидента постійним представництвом достатньо встановити регулярний характер його господарської діяльності через представників, які укладають договори та виконують ключові функції на території України.

2. Бенефіціарний власник доходу і тест основної мети

Другий ризик виникає в момент виплат із України на іноземну структуру – дивідендів, процентів, роялті. Застосування зниженої ставки за конвенцією про уникнення подвійного оподаткування можливе лише за умови, що отримувач є фактичним (бенефіціарним) власником доходу в розумінні ст. 103 ПК України.

Верховний Суд сформував розгорнуту практику з цього питання, за результатами чого Верховним Судом було опубліковано окремий огляд судової практики щодо бенефіціарних власників доходу, який доцільно використовувати як робочий орієнтир. Загальний принцип: категорія бенефіціарного власника доходу застосовується насамперед до операцій з виплати дивідендів, процентів і роялті, а компанія-оболонка, яка не має самостійних повноважень розпоряджатися доходом і транзитом передає його далі, права на пільгу не має.

Додатковий шар – тест основної мети (principal purpose test), імплементований через Багатосторонню конвенцію MLI: якщо однією з основних цілей структури було отримання переваг за податковою конвенцією, у таких перевагах може бути відмовлено.

3. Податкова резидентність контролера

Останній і найчастіше ігнорований ризик стосується самої особи. Виїзд за кордон і навіть набуття статусу податкового резидента іншої держави автоматично не припиняють українського резидентства. Критерії резидентності фізичної особи закріплено у п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України і застосовуються послідовно:

• місце проживання в Україні;
• за наявності проживання і за кордоном – місце постійного проживання;
• центр життєвих інтересів (більш тісні особисті чи економічні зв’язки);
• перебування в Україні не менше 183 днів протягом податкового року;
• громадянство України.

Окремо варто врахувати норму, безпосередньо релевантну для популярних естонських структур: набуття статусу електронного резидента (е-резидента) не вважається достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів.

Для власника іноземної структури це має пряме значення: обов’язки за ст. 39-2 ПК України виникають саме через український статус контролера. Тому питання «чи є я ще резидентом України» логічно передує питанню «чи маю я подавати звіт про КІК» – і потребує документального опрацювання, а не самооцінки.

Що можна зробити зараз: практичний порядок дій

1. Інвентаризація. Скласти повний перелік іноземних юридичних осіб, утворень без статусу юридичної особи (трасти, партнерства, фонди) і банківських рахунків, до яких резидент має відношення – включно з тими, де він не є формальним власником, але має довіреність або право розпоряджатися рахунком.
2. Тест на контроль. Оцінити кожну позицію за критеріями ст. 39-2 ПК України, окремо перевіривши ознаки фактичного контролю.
3. Звірка з CRS-профілем. Визначити, які саме дані про кожну структуру найімовірніше вже надійшли або надійдуть до ДПС України: юрисдикція, тип організації (активна чи пасивна нефінансова організація), розкриття контролюючих осіб.
4. Ревізія поданого. Перевірити, чи подавалися повідомлення про набуття часток і звіти про КІК за всі періоди починаючи з 2022 року, і чи відповідає подане фактичним обставинам.
5. Оцінка суміжних ризиків. Проаналізувати ризик постійного представництва, коректність застосування конвенційних ставок і статус податкової резидентності контролера.
6. План виправлення. Сформувати графік подання звітності з урахуванням шестимісячного строку після припинення воєнного стану — не відкладаючи його на останній місяць, оскільки підготовка фінансової звітності КІК за кілька років потребує часу й участі іноземного бухгалтера.

Правила КІК і CRS – це не два окремі обов’язки, а елементи однієї системи, у якій держава отримала можливість зіставляти задеклароване з фактичним. Ключова зміна полягає не в появі нових норм, а в появі даних, які роблять чинні норми виконуваними.

Мораторій на штрафи створює вікно для впорядкування – але це вікно має чітку дату закриття, прив’язану до припинення воєнного стану. Ті, хто скористається ним для добровільного приведення структури у відповідність, зайдуть у наступний етап із контрольованим ризиком. Ті, хто розраховує на непомітність, зіткнуться зі штрафами, донарахуваннями та необхідністю доводити свою позицію в адміністративному спорі – уже маючи проти себе дані, отримані каналом автоматичного обміну.

Матеріал має інформаційний характер і не є правовою консультацією у конкретній справі. Оцінка ризиків за правилами КІК завжди залежить від фактичних обставин: структури володіння, юрисдикції, характеру діяльності компанії та особистого статусу контролера. Для аналізу кожної окремої ситуації, радимо звертатися за індивідуальною консультацією.